Дисграфія (порушення письма) у дітей найчастіше виникає через недостатній мовленнєвий розвиток. У більшості таких дітей порушена також пізнавальна діяльність: спостережливість, увага, пам'ять, мислення. Такі діти не можуть оволодіти звуко-буквенним аналізом і синтезом, встановити правильні зв'язки між звуками і буквами.

Мовленнєвий розвиток у дітей в умовах родинного виховання є одним з головних завдань дошкільної освіти. В період переходу на навчання дітей із шестирічного віку особливого значення набуває забезпечення загальної мовленнєвої підготовки до школи не тільки в дошкільних закладах, але й в родинному оточенні.

Фонематичне сприймання – це здатність дитини впізнавати та розрізняти мовленнєві звуки. Завдяки фонематичному сприйманню дитина здатна диференціювати (розрізняти) близькі за звучанням або схожі за артикуляцією звуки рідної мови (С-З, Ш-Ж, Т-Д, Л-Р тощо). Відповідно порушення фонематичного сприймання призводить до відсутності навику диференціації, що спричиняє виникнення різних мовленнєвих порушень у дошкільному віці (відставання в поповненні словника, у формуванні граматичної будови мови і зв'язного мовлення), а також порушення письма (дисграфія) та читання (дислексія) у школярів. Саме тому дуже важливо розвивати фонематичне сприймання у дітей з самого раннього віку.

Розумове виховання дитини - це комплекс дій з боку дорослих, спрямований на малюка, на розумовий розвиток дитини з метою передачі йому навичок і знань, необхідних для всебічного розвитку та адаптації до навколишньої дійсності. При цьому розумове виховання і розумовий розвиток дитини тісно взаємопов'язані. Розумове виховання, по суті, визначає розумовий розвиток, допомагає, сприяє йому. Це можливо тільки в тому випадку, якщо дорослі враховують всі основні закономірності і можливості розумового розвитку малюків дошкільного віку.

Ігри на розвиток дрібної моторики рук сприяють формуванню словесної мови дитини. А починається це, коли рухи пальців рук досягають достатньої точності. Встановлено, що у головному мозку людини центри, відповідальні за мову і рухи пальців рук, розташовані близько, тому мовні реакції знаходяться в прямій залежності від тренованості пальців.

Як часто навколо себе ми чуємо неправильне мовлення. Навіть диктори телебачення, на жаль, мають безліч дефектів у вимові: сигматизми свистячих, шиплячих, горловий або проторний [р] і т. ін. Процент мовленнєвих порушень, зокрема дефективної звуковимови, щороку не зменшується, а зростає. З чим це пов’язано? Мабуть, з тим, що батьки недостатньо уважні до своїх дітей, не завжди чують вади у вимові звуків, приділяють мало часу мовленнєвому розвитку своїх малюків. На практиці саме моторні порушення у дитини найчастіше мають максимальний стаж дефектів мовлення.

У багатьох дітей часто спостерігається нерізко виражене відставання у мовленнєвому розвитку, яке в дошкільному віці зазвичай не привертає до себе особливої уваги батьків, проте в подальшому може перешкоджати якісному навчанню і призвести до появи специфічних помилок, зокрема на уроках української мови.

Інтенсивний і найсприятливіший період у розвитку мовлення дитини припадає на перші три роки життя. Саме в цей період усі функції центральної нервової системи в процесі природного їх формування найлегше піддаються тренуванню й вихованню. Якщо умови розвитку в цей час несприятливі, то формування мовленнєвої функції настільки спотворюється, що в подальшому не завжди вдається в повному обсязі сформувати повноцінне мовлення.