Клятва вихователя здоров'я
Клянусь любить своїх дітей,
Їм своє серце віддавати,
Про силу духу піклуватись,
Здоров′я зберігати.

Прислів′я є у нас таке:
«В здоровім тілі – дух здоровий».
Тому для мене головне:
Щоб діти плавали в басейні,
Пили фіточаї смачні;
Зарядка, сауна і фізкультура.

Спіруліна і ревіт,
А ще – загартування, -
Ось все, що треба нам робить,
Аби уникнуть лікування.

Клянуся вчить своїх дітей
Любити Батьківщину,
Та поважать батьків своїх,
Служити Україні.

Учить дітей любить природу
Також, вважаю, необхідно.
Природа – дім наш, любим ми її,
Вона нас любить відповідно.

Клянусь давати всі знання,
Всебічно розвивать дитину,
Щоб самостійно йшла в життя,
Завжди була вона – Людина!

Автор – Жигаленко Н.П. вихователь СНВК №85
 Пошук
 Контакти
м. Полтава, 36002,
вул. Кагамлика, 35
тел. (0532) 59-39-86
тел. (0532) 59-35-22
 Календар новин
«Листопад.2018
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  

Архів новин

Просторова орієнтація - запорука успішного навчання

Просторове мислення — це специфічний вид розумової діяльності, спрямованої на виконання завдань, що потребують орієнтації в практичному просторі (як у реальному, так і в уявному). У своїх найбільш розвинених формах це мислення образами, в яких фіксуються просторові ознаки й відношення. Уміння орієнтуватись у просторі — це одна з умов успішної соціально-побутової адаптації дитини. Оперування просторовими образами є тим умінням, що забезпечує належний рівень різних видів ігрової, навчальної та трудової діяльності школярів.

Просторове орієнтування, як зазначено в літературі, — це складний системний механізм, в основі якого лежать процеси сприймання та уявлення, беруть участь зоровий, слуховий, кінестетичний аналізатори. Завдяки цьому встановлюються просторові ознаки та відношення між об’єктами, а матеріальною основою просторового орієнтування є діяльність аналізаторів, які забезпечують сприймання простору й виражають особливості розвитку дитини.

Просторове орієнтування включає такі компоненти, як ознаки (форма, величини), відношення (напрямки, положення, віддаленість). Уміння орієнтуватись у просторі забезпечує успішність розвитку різних видів діяльності: ігрової, навчальної, трудової.

Просторове орієнтування — це знання власного тіла, розрізнення просторових ознак і відношень предметів, сприймання простору й оцінювання відстані, визначення віддаленості предмета та його місцезнаходження, орієнтування в просторі, визначення просторових відношень між предметами.

Достатній рівень розвитку орієнтування в цих параметрах забезпечує школярам успішність у навчанні письма, читання, малювання, вимірювання, графічної побудови тощо. Орієнтація у просторових характеристиках і відношеннях — це головна умова успішного засвоєння дітьми всіх навчальних предметів. Під час вивчення математики, мови (письмо, читання), географії, образотворчої діяльності просторові уявлення відіграють значну роль у розумінні дітьми кількісних і просторових відношень між предметами. Відомо, що в людини немає спеціального просторового аналізатора. Сприймання простору — це умовно рефлекторний процес, який формується через взаємодію різних аналізаторів зовнішнього і внутрішнього середовища.

Орієнтуватися в просторі дитина починає з народження. З розвитком мовленнєвих навиків відбувається поступове об’єднання слова з просторовим поняттям.

Неабияку увагу орієнтуванню дитини в просторі приділяють у Вальдорфській педагогіці. Засновником Вальдорської педагогіки вважають Р. Штайнера. Він стверджував, що протягом перших трьох років життя дитина найбільше «знаходиться під впливом того духовного світу, до якого вона належить. Ці сили сприяють формуванню гортані й організовують мозок як інструмент думки почуття та волі». Уявлення, навички, пам’ять — усе, що повинно розвиватися в дитини до 7 років, повинно розвиватися «само собою, як вуха і ніс розвиваються в материнському лоні без дії зовнішнього світла та звуку». До цього духовного світу належать батьки й усі близькі люди, які оточують цю дитину; «через це «творіння почуттів» протікає, звучить, відзивається все те, що відбувається в навколишньому світі». Згідно з теорією Р. Штайнера можна зробити певні висновки, а саме:
  • формування просторових орієнтацій відбувається під впливом батьків, яких дитина свідомо наслідує;.
  • якщо доросла людина будь-яке категорійне поняття, що пов’язане з просторовою орієнтацією, може перевести в абстракцію, то дитині потрібно пережити це поняття, щоб запам’ятати його;.
  • ходіння, мовлення і мислення взаємопов’язані;.
  • уміння орієнтуватися в просторі, жести, моторика, тобто будь-який рух дитячого організму в цілому, за Штайнером, є основою розвитку мовлення, оскільки бере участь в утворенні мовленнєвого центру в мозку та впливає на його формування.
    Тож порушення мовлення (легестенія) виникає під час письма й читання внаслідок того, що дитина погано орієнтується в просторі та не розрізняє поняття «уверх — униз», «управо — уліво». За методикою Штайнера лікування будь-яких порушень мовлення слід починати із вправ на рівновагу й орієнтацію в просторі, тренування спритності дитини, її ніг, рук, пальців. «Розум дитини знаходить¬ся на кінчиках її пальців», — неодноразово наголошував В. А. Сухомлинський.

Для орієнтації в просторі людина повинна мати запас знань, що здобуваються в спільному й особистому досвіді, за допомогою якого вона формує образно-понятійну основу своєї життєдіяльності. Дитина — це частина світу, вона відображає все, що відбувається навколо неї.

На етапі розвитку сучасного суспільства можна спостерігати проблему просторової орієнтації і в дітей, які відвідують масові навчальні заклади. Через певні причини в цих дітей спостерігають труднощі в набутті навичок читання й письма. Дошкільнятам зазвичай складно переходити від усного до писемного мовлення. Адже в процесі письма потрібно розподіляти увагу між технічною, орфографічною та розумовою операціями. Крім того, необхідно мати розвинену координацію та дрібну моторику м’язів рук, уміти орієнтуватися в просторі.

Як правило, дитина спершу промовляє слово пошепки (або подумки), а вже потім записує. Тому особливо складно тим дошкільникам, які мають певні проблеми з мовленням. Помилки на початковому етапі навчання грамоти та письма трапляються і в дітей, мовлення яких розвивається без відхилень.

Успішне опанування письма передбачає вміння дитини вільно орієнтуватися в просторі, розуміння основних просторових понять. Орієнтування в просторі — це комплексний процес, що складається з симультанного зорового сприймання, диференційованих рухів очей, вестибулярного аналізу й синтезу, а також кінестетичних сигналів, що йдуть від головної руки, забезпечуючи асиметричне сприймання простору (О. Лурія). Зорова орієнтація в просторі — найпізніша та більш згорнута форма просторового сприймання.

За багатьма дослідженнями, у дітей, які відвідують масову школу, зорово-просторове сприймання істотно не страждає. Однак спостерігаються труднощі просторової орієнтації у всіх просторових напрямках, змішування понять «управо — уліво», «уверх — униз», «попереду — позаду», «над — під», утруднення у виконанні просторово організованих рухів. Зниження рівня мовленнєвого розвитку та здатності виділяти й усвідомлювати просторові ознаки предметного світу призводить до істотного відставання в оволодінні просторовими вербально-понятійними позначеннями. Особливо чітко це виявляється в експресивному мовленні. Діти майже не використовують при¬йменники «над», «між», прикметники «широкий», «вузький», «товстий», «тонкий», прислівники «попереду», «позаду», часто замінюють їх або застосовують неправильно. На думку багатьох дослідників, порушення вербалізації просторових уявлень значно впливають на механізм уміння читати. Причому рівень мовленнєвого розвитку не є визначальним чинником в опануванні понять «управо» — «уліво».

У багатьох випадках, особливо під час пере¬учування лівші або в дітей зі змішаною домі¬нантою, спостерігаються специфічні труднощі у формуванні просторових уявлень, змішування правої та лівої сторін. Як правило, розрізнення поняття «вправо» та «вліво» формується до 6 років. Належна сформованість просторових уявлень — це необхідна передумова розрізнення та засвоєння літер дитиною. У лівші, в якого немає порушень читання, в процесі еволюції виникають механізми, які компенсують латеральну властивість. Отже, саме несформованість просторових уявлень, що спостерігається під час переучування лівші та у дітей зі змішаною домінантою, призводить до порушення читання.

Сформувати й закріпити в дітей необхідні навички та запобігти виникненню помилок на письмі допоможуть спеціальні вправи.

Розвиток просторових навичок у вальдорській педагогіці має бути систематичним, проте у вітчизняній галузі цьому питанню не приділяють належної уваги. Спеціальні посібники не виходять друком. З’являються посібники, які допомагають розвивати мислення, пам’ять, увагу, і лише частково можуть сприяти розвитку просторових процесів.
2 Березень, 2017 21:28 / Переглянуто: 1897
© 2018 Авторські права СНВК №85 "Лебідка"                    Розробка та дизайн Сарафанюк Андрій