— Весна прийшла!
Тепло знайшла! —
Кричать дівчатка й хлопчики.

— Цвірінь-цвірінь!
Журбу покинь! —
Клопочуться горобчики.

Приліз дідок,
Зліз на горбок,—
У хаті буть не хочеться.

Тепляк дмухнув,
Крилом махнув,
По бороді лоскочеться.

Все ожило,
Все розцвіло,
І рій дітей привітненьких

На той горбок
Несе вінок
З фіалочок блакитненьких.

Всі діти різні, мають різну вдачу
І розвиток, характер також свій.
То ж треба ставитись до них терпляче,
Бо в кожному талант є і рушій,
Що може запуститися від слова
І від тепла людського й доброти.
Від щирої і мудрої любові,
Від вибраного шляху і мети.
Сім’я дитині треба, мама й тато,
Їх доброта і людяність, тепло.
Не розкоші, не іграшок багато,
А розуміння треба щоб було.
В житті дитині мудрий вчитель треба,
Підтримка вчасна, мрія і політ.
І дужі крила піднесуть до неба,
Й щасливою вона полине в світ.