Як виховати у малюка самостійність

Щоб виховати у дитини самостійність, необхідно послідовно дотримуватися правил виховання.

Головне базове правило, без дотримання якого заходи виховання не матимуть очікуваного результату – це безумовне прийняття дитини.

, приймати малюка – означає любити його не за те, що він красивий, слухняний, розумний тощо, а просто за те, що він є. Важливо постійно повідомляти дитині, що вона потрібна, важлива для вас, що її існування – радість.

Ваша дитина, дорослішаючи, чомусь вчиться. Настає час, коли малюк каже „Я сам”, але його спроби щось зробити самостійно – недосконалі. Вам хочеться втрутитися, навчити. Ви вказуєте на помилки, говорите, як правильно, критикуєте (з добрими намірами). Діти по-різному реагують на батьківське „не так” – засмучуються і розгублюються, інші ображаються, треті бунтують.

Перше правило , яким потрібно керуватися в тих випадках, коли малюк чимось зайнятий самостійно, звучить так: не втручайтеся в справу, якою зайнята дитина, якщо вона не просить допомоги.

Своїм невтручанням ви будете повідомляти їй: „Ти, звичайно, впораєшся!” Результатом такого самостійного навчання буде тренування загальної здібності навчатися, емоційний слід від занять (задоволення чи розчарування, упевненість чи невпевненість).

Якщо малюк у процесі заняття зіштовхнувся із серйозними труднощами, з якими він не може впоратися то позиція невтручання і спонукання самостійності неправильна і може завдати лише шкоди. У такому разі треба керуватися третім правилом: якщо дитині важко і вона готова прийняти вашу допомогу, обов'язково допоможіть їй. При цьому дуже добре почати зі слів: „Давай разом!”

Важливо розрізняти ситуації де слід застосовувати друге правило (дитина не просить допомогу) і третє правило (якщо дитина просить допомоги, або скаржиться, що „не виходить”, або взагалі залишає почате після перших невдач).

Четверте правило: постійно, не ухиляючись, знімайте з себе турботу і відповідальність за особисті справи малюка і передавайте йому. Йдеться про зняття дріб'язкової турботи, опіки – якщо вона затягнеться, то заважатиме вашій дитині дорослішати. Передача відповідальності за справи, вчинки малюка йому самому – найбільша турбота про нього.

П'яте правило випливає з попереднього: давайте змогу вашій дитині зустрічатися з негативними наслідками її дій (або бездіяльності) – тільки тоді малюк буде дорослішати ставати самостійним.