Сором’язлива дитина. Долаємо сором'язливість разом!

Значна кількість людей, як дорослих, так і дітей, зазнають труднощів при спілкуванні тільки тому, що вони сором'язливі. Сором'язливість, що виникла в дитинстві, зберігається надовго, часто на все життя. Причому, як правило, вона не залежить ні від інтелекту, ні від матеріального становища. Якщо хоча б один з батьків сором'язливий, то у дитини багато шансів стати такою ж. Часто батьки і самі своєю поведінкою сприяють розвитку цієї якості у дитини, наприклад, пригнічуючи волю дітей, не заохочуючи їх впевненість в будь-яких успіхах. Дуже важливо не допускати формування заниженої самооцінки, а вона у сором’язливих, як правило, виникає рано. Іноді сором'язливість як рефлексія може виникнути у маленької дитини в результаті якої-небудь події, що вплинула на її психіку.

У сім'ї може впливати фактор черговості народження: первістки, як правило, більш сором'язливі, ніж молодші брати і сестри. Це, на думку психологів, відбувається тому, що молодші діти, виростаючи, мають більше можливостей виробити навички спілкування, оскільки поряд завжди знаходяться старші діти. Дитина сором’язлива, коли вона:
* в новому місці буквально чіпляється за мамину спідницю і, незважаючи на вмовляння, не йде грати з іншими дітьми;
* соромиться бути в центрі уваги, соромиться тих, хто старше, та й просто незнайомців, словом, соромитися може з багатьох, часто навіть несподіваних приводів. Для таких людей публічно виступити, станцювати, спілкуватись з незнайомцем - це цілий подвиг. На фізіологічному і психологічному рівнях сором’язлива поведінка проявляється наступним чином: частішає пульс; сильно б'ється серце ; виступає піт ; в животі «щось завмирає; дитина блідне або навпаки червоніє ;рухи стають незграбними; мова - тиха, невиразна.

Якщо таке трапляється з дитиною, то вона просто ховається в куток і мовчить. Як же запобігти розвитку сором'язливості?
Найголовніше - вчасно сформувати у дитини нормальну самооцінку. Частіше хваліть її, кажіть їй про те, яка вона хороша, підтримуйте її не тільки тоді, коли вона звертається до вас за допомогою, а завжди.
У різних починаннях вселяйте в дитину впевненість, разом з нею малюйте, вирішуйте задачі, читайте, грайте, поступово переводячи її на самостійні дії, і головне, не забувайте частіше говорити: «У тебе це обов'язково вийде».
Якщо ви помітите схильність вашої дитини до будь-якої діяльності, розвивайте її. Цим вона буде виділятися серед однолітків, що додасть їй впевненості в собі.
Дуже важливо допомогти маляті вільно і розкуто висловлювати свої емоції, почуття. Для цього корисні рухливі ігри - хованки, піжмурки, змагання з м'ячем, обручами і т. п. Якщо в грі долаються перешкоди, то нехай їх супроводжують гучні вигуки, сміх, жарти, головне дати волю емоціям, щоб допомогти дитині подолати боязкість. Розкріпаченню емоційної сфери дуже сприяють ігри-пантоміми: «Де ми були, ми не скажемо, а що робили, покажемо», «Вгадайте, хто прийшов» та інші подібні. Можна розіграти в сімейному колі цілі сценки з улюблених казок. Тим більше важливо не шкодувати часу на все це, якщо ви вже помітили у вашого малюка ознаки сором'язливості. Такі діти особливо потребують щоб їх успіхи були помічені оточуючими. Намагайтесь зробити так, щоб дитина частіше була в центрі уваги, щоб вона повірила у те, що вона гарна, спритна, розумна. Дуже важливо придумати для дитини такі справи, в яких вона дійсно може добитися успіху. Можливо, це буде гурток танців, малювання або вишивки, може бути, будь-яка спортивна секція, головне, щоб вона змогла добитися успіху. Ні в якому разі не залишайте її в положенні невдахи, обов'язково і постійно стежте за ситуацією. Дитячий садок для боязкої дитини - непросте випробування. Але цей досвід їй необхідний. Привчайте малюка поступово. Приводьте його на дитсадкові прогулянку, знайомтеся з дітьми, вихователькою. Потім приводьте грати в групу, потім - віддавайте на півдня. І тільки потім залишайте її на весь день. Перший час у садку малюка потрібно залишати в спокої, даючи йому час адаптуватись і звикнути. Але поступово слід привчати його до спільної діяльності. Якщо дитина ні в що не грає і ні в чому не бере участь можна давати йому команди: «Візьми олівці, помалюй», «Принеси кубики, побудуй будиночок». І ненав'язливі доручення: допомогти розкласти тарілки, полити квіти, погодувати пташку. Краще, якщо у дитини буде в цих «справах» напарник, причому весь час один і той же, до якого вона звикне. Бажано, щоб це була одна і та ж дитина, товариська і неагресивна. Адже одним з найважливіших кроків на шляху до самовпевненості є знайти товариша. До будь-якої події, свята в дитячому садку необхідно підготувати малюка. Докладно розпитайте вихователя, як це буде відбуватися. І розкажіть малюку. Якщо дитина панічно боїться будь-яких виступів - не намагайтеся випросити для малюка «головну роль». Нехай дитина спочатку пробує свої сили у читанні віршів у сімейному колі, потім - у колі ваших друзів. Коли вона освоїть цю аудиторію, можна починати залучати її до публічних виступів. Публічні виступи дуже допомагають набувати віру в себе.