Формування творчих здібностей дітей за допомогою музично-ритмічних і танцювальних рухів

Формування у дітей здатності до музично-рухової й танцювальної творчості є одним із програмових завдань музичного виховання у дошкільному навчальному закладі. І недарма, адже в музично-рухливих іграх, хороводах, танцювальних етюдах, (музично-пластичній імпровізації) діти мають змогу яскраво виявити творчу активність. Натомість сюжетні музичні ігри сприяють розвитку уяви дітей, уміння створювати певні образи.

Окрім того, музична діяльність:

• активізує в дітей розвиток пізнавальних процесів, довільної уваги, зорової, слухової, та рухової пам’яті;
• сприяє формуванню у дітей стрункої постави, хорошої координації, легкості й граціозності рухів;
• дає педагогові змогу залучати дітей до національної народної творчості, ознайомлювати їх х композиційними різновидами українського танцю.

«Ніщо так не розвиває розумові й фізичні здібності дітей, їхні почуття і творчу фантазію, як ігри з рухами, танцями, співами», - наголошував український композитор, хореограф Василь Верховинець. Тож на музичних заняттях педагоги супроводжують музичним акомпанементом музично-ритмічні рухи та ігри, інсценізують пісні та інструментальні твори, створюють яскраві образи, аби викликати у дітей емоційний відгук, піднесений настрій. Надалі це забезпечує зацікавленість дітей музично-ритмічною і танцювальною діяльністю, стає базою для успішного формування хореографічних навичок та здатності до танцювальної творчості.

Виховне значення музично-ритмічної діяльності посилюється тим, що вона сприяє налагодженню в дітей комунікації, дружніх взаємин. Виникають форми колективної творчості: відбувається спільний розподіл ролей, формується відчуття партнера, уміння йому підіграти тощо.

Навчання дітей музично-ритмічних і танцювальних рухів слід здійснювати із застосуванням насамперед проблемно-пошукового методу та відповідних прийомів, зокрема варіативного виконання рухів таночків, хороводів у співтворчості з дорослим і в самостійних імпровізаційних діях. Продуктивними є наступні прийоми:

• самостійний та з допомогою педагога пошук дітьми рухів відповідно до сюжету, образу музики.
• самостійна танцювальна імпровізація – спочатку всіма дітьми і педагогом одночасно, потім окремо хлопчиками чи дівчатками, і зрештою, в сольному виконанні.
• творча взаємодія педагога з усіма дітьми чи з окремою дитиною, підтримка дитячої ініціативи.

Значну користь для розвитку творчих здібностей дітей має організація «вільного танка» - музично-пластичної імпровізації. Перш ніж діти виконуватимуть «вільний танок», музичний керівник має:

• заграти музичний твір;
• звернути увагу дітей на різний характер частин твору;
• нагадати, що відповідно до зміни характеру музики мають змінюватися й танцювальні рухи.

Під час музично-пластичної імпровізації слід заохочувати дітей вигадати власний танок, а не виконувати знайомий. Послідовність дій під час імпровізації може бути такою:

• Перший етап – імпровізують одночасно педагог і всі діти;
• Другий етап – імпровізують всі хлопчики або дівчатка;
• Третій етап – імпровізує одна дитина в колі (як, наприклад, у грі «Відтвори рух» Миколи Шутя).

За підтримки педагога на початковому етапі та подальшої звички до імпровізації в гурті кожному з дітей нескладно буде, зрештою, досягти самостійності в музично-ритмічній та танцювальній творчості.

На розвиток танцювальної творчості дітей впливають такі чинники:

• збагачення вражень про різноманітні явища навколишнього середовища – рухи тварин, природні явища тощо.
• накопичення на заняттях досвіду виконавчих навичок;
• створення атмосфери емоційного піднесення під час виконання творчих завдань;
• оволодіння виразними засобами хореографії – поза, жест, міміка тощо.

Аби забезпечити максимальну ефективність зі свого боку, музичному керівникові варто спланувати використання на заняттях музично-ритмічних й танцювальних рухів, творчих завдань тощо. Відтак кожна дитина матиме змогу:

• виявляти та творчі здібності;
• закріплювати вивчені та шукати нові музично-ритмічні рухи;
• використовувати набутий досвід у самостійній діяльності.

До змісту творчих завдань музичний керівник має включити вправи та етюди, зокрема таких напрямів, як:

• • розвиток виразних засобів танцю, уяви, ініціативи та самостійності передавання характерних явищ природи;
• імітування трудових процесів;
• вивчення українських національних традицій та обрядів.

В музично-ритмічній діяльності дошкільників має домінувати ігровий елемент, а тематика творчих завдань має бути захопливою і відповідати віковим та індивідуальним особливостям дошкільників. Використовувати ці завдання, вправи та ігри можна не лише на музичних заняттях, а й під час ігрової діяльності, на прогулянках, заняттях з фізкультури.