Клятва вихователя здоров'я
Клянусь любить своїх дітей,
Їм своє серце віддавати,
Про силу духу піклуватись,
Здоров′я зберігати.

Прислів′я є у нас таке:
«В здоровім тілі – дух здоровий».
Тому для мене головне:
Щоб діти плавали в басейні,
Пили фіточаї смачні;
Зарядка, сауна і фізкультура.

Спіруліна і ревіт,
А ще – загартування, -
Ось все, що треба нам робить,
Аби уникнуть лікування.

Клянуся вчить своїх дітей
Любити Батьківщину,
Та поважать батьків своїх,
Служити Україні.

Учить дітей любить природу
Також, вважаю, необхідно.
Природа – дім наш, любим ми її,
Вона нас любить відповідно.

Клянусь давати всі знання,
Всебічно розвивать дитину,
Щоб самостійно йшла в життя,
Завжди була вона – Людина!

Автор – Жигаленко Н.П. вихователь СНВК №85
 Пошук
 Контакти
м. Полтава, 36002,
вул. Кагамлика, 35
тел. (0532) 59-39-86
тел. (0532) 59-35-22
 Календар новин
«Листопад.2018
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  

Архів новин

Роль мовленнєвого розвитку у формуванні дошкільної зрілості дитини

Своєчасне оволодіння мовою — основа розумового розвитку дити¬ни, запорука її повноцінного спілкування з навколишнім світом. Правильна, виразна мова дає дитині можливість максимально широко користуватися нею як засобом спілкування, що сприяє формуванню особистості дитини в цілому. Уся діяльність людини безпосередньо зв'язана з мовою, яка, починаючи вже з перших років життя, відповідно впливає на діяльність, змінює її поведінку.
Мова — це потужний засіб навчання, спілкування та виховання.
Боротьба за правильну вимову — одна з важливих форм роботи над загальною культурою мови дітей дошкільного та шкільного віку.
Дітям дошкільного віку і школярам доводиться дуже часто й широко використовувати мову в повсякденному спілкуванні: відповідати на запитання вихователя, педагога в присутності інших, ставити питання, говорити, читати вголос.
У програмах розвитку дітей дошкільного віку «Українське дошкілля», «Упевнений старт» з розділу мовленнєвого розвитку велику увагу приділяють вихованню звукової культури мови. Закріплювати правильну вимову всіх звуків рідної мови — таке завдання стоїть перед логопедом, а також регулювати силу голосу, швидкість вимови, правильно користуватися інтонаційними засобами виразності, розвивати й удосконалювати мовний слух.
У програмі є також вимоги щодо формування правильної граматичної будови мови. Оволодіти граматичною будовою мови означає навчитися правильно вживати різні відмінкові закінчення слів, дієслівні форми та їх видозміни.
Учити самостійно будувати прості та складні речення. У своїх розповідях граматично правильно змінювати всі слова, що входять в активний словник. Вправляти дітей у вживанні важких форм знайомих слів. Поповнювати словниковий запас слів назвами предметів, якості, дій, активізувати словник, учити вживати потрібні за змістом слова для визначення якості ознак предметів.
Розвивати вміння зв’язно-послідовно та зрозуміло переказувати літературні твори за допомогою вихователя, логопеда; самостійно складати розповідь описового чи сюжетного характеру за картиною або серією сюжетних картин. Учити добирати слова з різною тривалістю звучання, слова із заданими звуками.
Різноманітні відхилення мовного розвитку негативно позначаються на сприйманні мови, висловлюванні власних думок, оволодінні знаннями та формуванні особистості дитини, тому дуже важливо в дошкільні роки виправити недоліки звуковимови й ввести в розмовну мову дефектне вимовляння звуку. Домогтися того, щоб дитина вільно володіла всіма звуками рідної мови. Тільки за цих умов дитина зможе опанувати програму дитячого садка.
Порушення мовлення певною мірою (залежно від характеру мовленнєвих розладів) негативно впливає на психічний розвиток дитини загалом, відображується на її діяльності, поведінці; обмеженість мовленнєвого спілкування може впливати на формування особистості дитини, спричинити психічні нашарування, специфічні особливості емоційно-вольової сфери, сприяти розвитку негативних якостей характеру (сором’язливості, невпевненості, замкнутості, негативізму, почуття неповноцінності). Усе це негативно впливає на опанування грамоти, успішність загалом.
Аналіз реальної ситуації, що склалася наразі в системі розвитку дітей дошкільного віку, показав, що кількість дітей, які мають відхилення в мовленнєвому розвитку, постійно зростає. Серед них значну частину становлять діти 5-6 років, які не засвоюють у певний час звукової сторони мовлення. Порушення звуковимови є досить поширеною проблемою в розвитку дітей. Вони можуть бути яку дітей з нормальним психофізичним розвитком, так і в дітей з особливими потребами психофізичного розвитку.
Статистичні дані вітчизняних та зарубіжних досліджень свідчать, що вади вимови є наявними у 20-30 % дітей дошкільного віку (5-6 років), у 17¬20 % дітей шкільного віку (1-2-гі класи).
Усвідомлення звукового аспекту мовлення є важливою передумовою успішного оволодіння читанням і письмом. Щоб опанувати грамоту, потрібно не тільки чути й уміти вимовляти окремі слова та звуки, з яких вони складаються, а й мати чітке уявлення про звуковий склад слова. Це стосується не тільки дітей, у яких є вади звуковимови, а й дітей з нормальним мовленнєвим розвитком. Їм важко розпізнавати визначений звук у слові без поділу на склади. Якщо взяти програму дошкільного закладу «Впевнений старт», діти 5-го року життя в ІІ півріччі повинні робити зву-ковий аналіз слів на зразок «мак», «лак», «рама».
Навіть діти, які відвідують логопедичні заняття, мають труднощі, коли їм пропонують завдання на зразок «придумай слово, що починається на склад -ра». Якщо з одним словом вони справляються, то придумати 3-5 слів їм уже складно. При цьому формування фонематичних процесів відбувається на кожному логопедичному занятті, паралельно на заняттях у ДНЗ.
Формування лексичної, передусім семантичної сторони мовлення є однією з основних проблем розвитку мовлення дитини в нормі та із патологією. Процес збагачення словесних засобів спілкування, який проявляється в їхньому розвитку та розширенні, як відомо, тісно пов’язаний з розвитком мислення дитини, з одного боку. З іншого боку — засвоєне слово узагальнює предмети, ознаки, дії, зараховуючи їх до певної категорії, що відкриває для дитини нові можливості для співвіднесення, комбінування, структурування інформації про навколишній світ.
І, урешті-решт, вербальна поведінка дитини значною мірою залежить від рівня розвитку лексичної сторони мовлення, бо в процесі складання вислову людина добирає слова з того запасу, який зберігається в її довготривалій пам’яті.
Словник сучасних дітей обмежений. І коли батьки стверджують, що їхні діти говорять, як старі, вони не розуміють, що рівень словника їхніх дітей — це рівень побутової мови, це специфічні слова, вирази, діалектні слова, специфічна побудова речень, яка характерна для тієї місцевості, але це не показник.
Батьки вважають, що знання комп’ютера в дошкільні роки — це високий рівень розумової діяльності. Звичайно, але, коли дитина, знаючи ази комп’ютерної грамоти, не може переказати жодної української казки, навіть спираючись на сюжетні малюнки, це свідчить про зовсім інший рівень розвитку. На цьому етапі доводиться спостерігати характерні помилки в побудові речень: пропуски прийменників, сполучників, неправильне узгодження іменників з прикметниками та займенниками в роді, числі й відмінку, неправильний вибір відмінкової форми іменника, що керується дієсловом. Запас прикметників і прислівників, що характеризують властивості предмета, зовнішність, риси, поведінку тварин і людей, досить малий.
Дітям важко міркувати вголос, коментувати, переказувати, складати власні казки, розповіді, описи, що повинні робити діти старшого дошкільного віку згідно з Державними стандартами.
Наприклад: узагальнюючи слова, що характе¬ризують «взуття», більшість дітей уживають сло¬во «капці», під яким вони розуміють і черевики, і тапочки, і туфлі, і кросівки. З цим словом вони формують речення.
Граматичну будову мовлення дитина засвоює в процесі спілкування з дорослими й однолітками. З мовленнєвого оточення діти запозичують слова в різних граматичних форм і поступово почина¬ють самостійно користуватися різноманітними граматичними засобами. Оволодіти граматичною будовою мовлення означає навчитися правильно вживати відмінкові закінчення слів, дієслівні форми; узгоджувати іменники з іншими частинами мовлення в роді, числі; правильно будувати речення, використовуючи прийменники, сполучники тощо. Однак шлях засвоєння граматичної сторони мовлення складний і тривалий. Коли формування граматичної сторони відбувається вкрай складно, це проявляється в більш уповільненому темпі засвоєння граматичних форм, дисгармонії розвитку морфологічної та синтаксичної систем мовлення, викривленні загальної картини мовленнєвого розвитку. Це зумовлено тим, що граматичні значення завжди більш абстрактні, ніж лексичні, а граматична система мови ґрунтується на основі значної кількості мовних правил.
Установлено, що п'ятий рік життя є оптимальним для розвитку особливої (вищої) форми фонематичного слуху, фонематичного сприймання й розвитку дитини у звуковій діяльності.
Якщо формування звуків не відбувається відповідно до певного віку дитини, на допомогу їй приходять педагоги, батьки, які намагаються навчити дитину вимовляти звуки правильно.
Отже, раннє виявлення дітей з мовленнєвою патологією та чітке діагностування за видами порушень — одне з важливих завдань, що стоїть перед логопедами та вихователями. І, звичайно, щоб надавати відповідну кваліфіковану допомогу дітям.
9 Травень, 2016 10:32 / Переглянуто: 795
© 2018 Авторські права СНВК №85 "Лебідка"                    Розробка та дизайн Сарафанюк Андрій