Гурткова робота як засіб індивідуалізації розвитку дитини

(консультація для вихователів)

Гурткова робота в ДНЗ є популярною формою організації дитячої життєдіяльності . Її розглядають як складову освітнього процесу та ефективний засіб індивідуалізації розвитку дітей дошкільного віку, що сприяє підтримці їхніх здібностей до певних видів діяльності, зокрема образотворчої, музичної, літературної, рухової, пізнавальної тощо.

Перш ніж розпочати гурткову роботу в ДНЗ, слід вивчити бажання та інтереси вихованців, запити їхніх батьків, проаналізувати наявне розвивальне середовище, належне кадрове забезпечення. Відвідування гуртків, студій, секцій, у дитячому садку не має бути обов’язковим для всіх дітей.

Пропонуючи батькам залучити їхню дитину до відвідування тих чи інших гуртків, педагоги мають бути готові до відмови. Адже батьки можуть віддати пріоритет гурткам, які функціонують на базі позашкільних навчальних закладів і, на їхню думку, повніше задовольняють освітні потреби дитини.

Досягненню більш високого ступеня індивідуалізації навчально-розвивальних впливів, максимальному виявленню природних нахилів, дієвішому особистісно орієнтованому підходу до творчого розвитку кожної дитини сприяє максимальна наповненість гурткових груп – 10-12 осіб на одному занятті. Організовуючи роботу гуртків слід запобігати надмірним навантаженням. Тривалість занять кожного гуртка має відповідати віку дітей і не перевищувати встановлених норм для навчальних занять.

Також варто пам’ятати, що дитині дошкільного віку достатньо відвідувати один гурток на день. А отже, не потрібно записувати її більше ніж до двох гуртків. У кожному гуртку оптимально займатися не більше двох разів на тиждень. Загалом частота відвідування гурткових занять має становити 2-4 рази на тиждень. Це дасть змогу зберегти достатню кількість часу в дитячому повсякденні для гри, інших самостійних видів діяльності та перебування на свіжому повітрі.

Програмно-методичне забезпечення гурткової роботи
Індивідуалізації розвитку дитини в гуртковій роботі можна досягти також завдяки майстерному гнучкому застосуванню парціальних освітніх програм. Такі програми всеукраїнського чи регіонального рівнів упровадження, що схвалені для використання в дошкільних навчальних закладах комісією з дошкільної педагогіки і психології Науково-методичної ради МОН України з питань освіти, зазвичай містять уніфіковані вимоги і середні показники результативності роботи. Тож керівнику гуртка зручно адаптувати їх зміст до умов роботи з конкретною групою вихованців.

Програма гуртка може бути побудована за власною локальною програмою, складеною його керівником на основі свого доробку, запозиченого перспективного педагогічного досвіду, освітніх інновацій. Ця програма повинна відповідати вимогам Базового компонента дошкільної освіти та чинним комплексним і парціальним освітнім програмам, за якими працює дошкільний заклад. Така програма проходить первинну фахову експертизу в самому дошкільному закладі, яку проводить завідувач і вихователь-методист. Відтак авторську програму обговорюють і затверджують на засіданні педагогічної ради напередодні нового навчального року. Надалі необхідно її затвердити на рівні місцевого органу управління освітою.

Перелік парціальних програм, чинних у 2015/2016 навчальному році:

1. «Про себе треба знати, про себе треба дбати», програма з основ здоров’я та безпеки життєдіяльності дітей віком від 3 до 6 років (авт. Лохвицька Л. В.);
2. «Казкова фізкультура», програма з фізичного виховання дітей раннього та дошкільного віку (авт. Єфименко М. М.);
3. «Грайлик», програма з організації театралізованої діяльності в дошкільному навчальному закладі (авт.: Березіна О. М., Гніровська О. З., Линник Т. А.);
4. «Радість творчості», програма художньо-естетичного розвитку дітей раннього та дошкільного віку (авт.: Борщ Р. М., Самойлик Д. В.);
5. «Граючись вчимося. Англійська мова», програма для дітей старшого дошкільного віку, методичні рекомендації (авт.: Гунько С., Гусак Л., Лещенко З.);
6. «Веселкова музикотерапія: оздоровчо-освітня робота з дітьми старшого дошкільного віку» (авт.: Малашевська І. А., Демидова С. К.).